Надворі

вже був день, але крізь густу мряку годі було на кілька кроків людей пізнати .

Все

натякало на смерть, скрізь зник дух живоття.

Миші

бігали по помості, а мухи покинули хати і своїм гудінням не ворушили мертвої

тиші.

Взимку

їхній палац із білими колонами здається казковою будовою, лише неприємне

враження справляє чавунний змій у басейні.

А

тепер чого так серед ночі море плаче, й темрява тремтить?