І я пам’ятаю, яка на мене недитяча туга тоді навалилася

Минуло кілька днів із того

часу, як я бачила Чагара

Хоч як Адріян старався відводити погляд, його звідусюди стрівали   Гельцині очі

Твій погляд – ніби пролісок

несмілий, немов трава, що зеленить граніт

І хоч життя послало йому калюжу замість океану, душа в нього була

океанська