напрям в архітектурному розвитку, основним завданням якого є створення об'єктів, форма яких би випливала з конкретного функціонального призначення і конкретних умов середовища, подібно до форм природних організмів

стиль в архітектурі початку ХХІ ст., основою естетики якого є прагнення до функціональної та концептуальної простоти, до обмеження архітектурної мови та економії формальних засобів

стиль в архітектурі пізнього модернізму, зорієнтований на функціональність, науковість, який полягає в естетизації використання найновіших технологічних досягнень у проектуванні

напрям у проектуванні, який ґрунтується на принципах енергозбереження, економії матеріалів, органічної взаємодії рукотворних об'єктів та природного оточення

оперування великомасштабними простими стереометричними об'ємами