Апель говорить, що трансцендентальна необхідність логосу методично передує осмисленій розмові про наше буття в світі, а передумова основонорми етики методично передує будь-якій можливій констатації умов нашого буття у світі. Чи правильно говорити, що той, хто відмовляється від позачасовості логосу та універсальності етичної норми, тим самим скасовує свої домагання на істину і правильність?