Прочитайте текст, виконайте завдання до нього.

Текст 4

Серед істориків часто обговорювалося питання, чи було цілком закономірним наслідком колишніх течій у духовному житті Європи виникнення природознавства після XVI століття. У зв'язку з цим можна вказати на певні тенденції в християнській філософії, що призвели до такого абстрактного поняття Бога, коли Бог був настільки далеко віддалений від світу, що виявилося можливим розглядати світ, не вбачаючи в ньому в той же самий час і Бога. Багато теологічних розбіжностей викликали загальне невдоволення такими проблемами, які не можуть бути розв’язані раціонально; це невдоволення збуджувало інтерес до проблем, різко відокремлених від теологічних дискусій.

Потрібно відзначити також величезну активність і новий напрямок думки, який прийшов у Європу в період Ренесансу. В будь-якому разі, в цей час з'явився новий авторитет, який був абсолютно незалежний від християнської релігії, філософії та церкви, авторитет досвіду, емпіричного знання. Можна простежити витоки цього авторитету в більш ранніх філософських напрямках, проте вирішальною силою в розвитку людської думки він став тільки починаючи з XVI століття. Галілей хотів не тільки міркувати про механічний рух маятника і падаючого каменя, він хотів також дослідити кількісно, за допомогою експерименту, як відбуваються ці процеси. Ця нова сфера діяльності спочатку, мабуть, не розглядалася як відхилення від традиційної християнської релігії. Навпаки, говорили про два види божественного одкровення. Один записаний в Біблії, інший перебуває в «книзі природи». Священне Писання було написано людьми, і тому схильне до людської омани. Природа є безпосереднім вираженням божественної волі.

Однак те велике значення, яке надавали досвіду, призвело до повільної і поступової зміни у всьому розумінні дійсності. Те, що ми сьогодні називаємо символічним значенням речі, в Середні віки, в деякому сенсі, було її первинною реальністю. Тепер реальність стала тільки тим, що ми в змозі сприймати нашими почуттями.

Первинною реальністю виявилося те, що ми можемо бачити і відчувати. І це нове поняття реальності пов'язувалося з новою діяльністю. Ми можемо експериментувати і виявити, якими є речі в дійсності. Легко можна уявити, що цей новий підхід означав прорив людської думки в нескінченну область нових можливостей, і тому цілком зрозуміло, що церква в новому русі побачила для себе скоріше небезпеку, ніж надію. Відомий процес проти Галілея через його виступи на захист системи Коперника означав початок боротьби, яка тривала понад століття.

Тим часом природознавство створювало все більш ясну і велику картину матеріального світу. У фізиці ця картина описувалася поняттями, які ми сьогодні називаємо поняттями класичної фізики. Світ складається з речей, що знаходяться в просторі і часі, речі складаються з матерії, а матерія викликає сили і може бути піддана впливу сил. Процеси відбуваються шляхом взаємодії матерії і сили. Кожен процес є і наслідком, і причиною інших процесів.

У цій суперечці представники природознавства стверджували, що тільки досвід може претендувати на незаперечну істину. Вони заперечували право за людським авторитетом вирішувати, що в дійсності відбувається в природі, і вважали, що це рішення - справа самої природи або в цьому сенсі самого Бога. З іншого боку, представники традиційної релігії говорили: якщо здебільшого направляти нашу увагу на матеріальний світ, на те, що сприймається чуттєво, то ми втратимо зв'язок з найважливішими цінностями людського життя, з тією частиною реальності, яка знаходиться по ту сторону матеріального світу. Обидва ці доводи не є сумісними, і більше того, вони – непримиренні.

Одночасно ставлення людини до природи перетворювалося зі споглядального в практичне. Тепер вже цікавилися не природою, як вона є, а перш за все задавалися питанням, що з нею можна зробити. Природознавство, таким чином, перетворилося в техніку. Кожен успіх знання зв'язувався з питанням, яка практична користь може бути отримана з цього знання.

Це знайшло місце не тільки у фізиці; і в хімії, і в біології в основному була та ж сама тенденція, і успіх нових методів в медицині або сільському господарстві вирішальним чином сприяв поширенню нового напряму.

Таким чином, в XIX столітті природознавство було укладено в суворі рамки, які визначали не тільки вигляд природознавства, а й спільні погляди людей. Ці рамки багато в чому визначалися основними поняттями класичної фізики, такими, як простір, час, матерія і причинність.

Поняття реальності ставилося у відповідність до речей або процесів, які ми сприймаємо нашими почуттями, або які можуть спостерігатися за допомогою вдосконалених приладів, наданих механікою. Матерія була первинною реальністю. Прогрес науки проявлявся в завоюванні матеріального світу. Користь була прапором часу.

З тексту випливає, що протиріччя між представниками традиційної релігії і представниками природознавства: