Проігнорувати ознаки марення та продовжувати класичну індивідуальну терапію, зосереджуючись на дитячих спогадах клієнта

Вступити з клієнтом у тривалу раціональну суперечку з метою логічного спростування його хворобливих хворобливих ідей

Своєчасно розпізнати прояви клінічної психіатрії, припинити психотерапевтичні інтервенції та організувати медичний супровід

Диференціювати межу між акцентуацією характеру і патологією та негайно скерувати клієнта на консультацію до лікаря-психіатра

Розпочати самостійне інтенсивне медикаментозне лікування марення без залучення сторонніх профільних фахівців