Епізодична пам’ять не

потребує зужитих речей, з яких вона давно виросла, які чомусь уперто

зберігалися в шафі: можливо, речі – теж спогади?

І я тривожно помічаю, як в барвах заходу мені синіють відтінки прощання,

холоднуваті і ясні

У хмарах росте і темніє фортеця, вітер спиняє невпинний свій крок

Я

бачу, як перед школою Петро замахав картузиком: наближався прекрасний ранок

Коли ти книгою бредеш і

лампа осяває житло, – душа твоя, здається, теж налита світлом