напрям у проектуванні, який ґрунтується на принципах енергозбереження, економії матеріалів, органічної взаємодії рукотворних об'єктів та природного оточення

стиль в архітектурі, який виник у 1960-х роках і формальна мова якого ґрунтується на пошуках тотальності базових моделей, «вічних» архітектурних типів

стиль в архітектурі 1990-х років – початку ХХІ ст., основою естетики якого є прагнення до функціональної та концептуальної простоти, до обмеження архітектурної мови та економії формальних засобів

стиль в архітектурі кінця ХХ - початку ХХІ ст., ідеологічною основою якого є філософська концепція (виявлення прихованого змісту), візуалізована формальними методами фрагментації, багатошаровості, зламами площин складною геометрією архітектурного образу

оперування великомасштабними простими стереометричними об'ємами