об’єднання зусиль виробників декількох країн у

випуску певних видів

взаємовідносини між державами при обміні продуктів

праці різних галузей виробництва;

форма поділу праці між країнами, при якій

збільшення концентрації однорідного виробництва відбувається на базі

диференціації національних виробництв, виділення в самостійні (відокремлені)

технологічні процеси, в окремі галузі виготовлення продукції праці понад

внутрішні потреби;

вищий ступінь розвитку суспільного територіального

поділу праці між країнами, основою якого є економічно вигідна спеціалізація

окремих країн і обмін між ними випущеною продукцією визначеної кількості та

якості;