1-й рівень (подія, яку міг би підтвердити незалежний спостерігач): клієнт прийшов о 20:00 без хліба, дружина підвищеним голосом сказала фразу про безвідповідальність; 2-й рівень (суб'єктивний опис клієнта): «вона накинулася з принизливою критикою»; 3-й рівень (висновок про те, що сталося / А критичне, яке запускає iBs): «вона вважає мене повним невдахою»; далі терапевт тимчасово припускає, що «А висновок» є правдою, щоб виявити і заперечити саме ірраціональні переконання (iBs) на філософському рівні («елегантне рішення»).

«А критичним» у цій ситуації є сам факт відсутності хліба о 20:00; оскільки за правилом One-at-a-time Therapy (У. Драйден) клієнт приходить, щоб змінити А, завдання терапевта — за 50 хвилин скласти з клієнтом поведінковий план тайм-менеджменту, щоб подія А більше ніколи не повторювалася.

1-й рівень (факт): дружина принизила клієнта о 20:00; 2-й рівень (суб'єктивний опис): клієнт забув купити хліб; 3-й рівень (висновок / А критичне): дружина хоче з ним розлучитися; далі терапевт має застосувати емпіричний диспут до «А критичного», довівши клієнту, що дружина насправді просто втомилася ввечері і не вважає його невдахою.

Уся розповідь клієнта є виключно блоком С (емоційними наслідками), тому терапевт не ділить подію А на рівні, а одразу просить клієнта оцінити інтенсивність гніву та образи за шкалою від 0 до 100%, після чого переходить до техніки раціонально-емотивної образності.