І

на тім рушничкові оживе все знайоме до болю і дитинство й розлука й твоя

материнська любов.

День

вечір ніч ранок все біле все тьмяне.

Надворі

повсюди лежала роса на жовтій траві осінній на круглій павутині попід стріхою.

На

ослонах на столі та припічку скрізь понаставлено немитого начиння горщиків

мисок ложок.

Скрізь

і на подвір’ї і в саду і на городі все тяглося до сонця і раділо йому.