А тумани вже давно щезли розвіяли їх сині вітри й вітерці.

Облітають квіти обриває вітер пелюстки печальні в синій тишині.

Та диво дивне в лютій тісноті я відчуття безмежжя не втрачаю.

Саду нашого не впізнати густим роєм білого цвіту обліпило кожну гілочку.

Та сам я шукав не істини модні розшукую в хаосі власну особу.