Розвиток Росії впродовж останніх двох десятиліть мав своїм наслідком

появу низки явищ, що призвели до масштабних змін як у внутрішньополітичній

ситуації країни […] так і її становища на міжнародній арені. Після дуже короткого періоду т.зв. «єльцинської

відлиги» Росія повернулася до свого звичного стану «аракчеєвщини»,

авторитаризму та диктаторства з елементами фашизації […] в історію пішли часи

навіть «суверенної демократії» з її далекими від звичайної демократичної

практики обмеженнями та заборонами. Тепер влада забрала в росіян будь-які шанси

на свою думку й протест. Вона знову повернула їх у рабське стійло покірності та

безправʼя.