Надвечір ми поверталися

додому, густішав присмерк, та щомить світліла дорога

Нам, дорослим, не знести такої краси, наші очі смутніють і сутеніють

 Сходи засипало снігом, накидало його й нагорі, де мешкала Діна

Порожня стеля моєї кімнати і портрети моїх учителів, провогчених паровим

теплом блискучого серця

Не тужить дівчина, не плаче сестра, і рук не

ламає матуся стара