При аналізі МКС вважають, що у кожному незалежному контурі проходить свій контурний струм. Рівняння складають щодо контурних струмів, після чого визначають струми гілок як алгебраїчну суму контурних струмів, що протікають через цю гілку. МКС дає змогу зменшити кількість рівнянь до числа N_мкс=N_г-N_вуз+N_j, де N_г - кількість гілок, N_вуз - кількість вузлів, N_j - кількість незалежних джерел струму.

При аналізі МКС вважають, що у кожному незалежному контурі проходить свій контурний струм. Рівняння складають щодо контурних струмів, після чого визначають струми гілок як алгебраїчну суму контурних струмів, що протікають через цю гілку. МКС дає змогу зменшити кількість рівнянь до числа N_мкс=N_г-N_вуз+1-N_j, де N_г - кількість гілок, N_вуз - кількість вузлів, N_j - кількість незалежних джерел струму.

При аналізі МКС вважають, що у кожному незалежному контурі проходить свій контурний струм. Рівняння складають щодо контурних струмів, після чого визначають струми гілок як алгебраїчну суму контурних струмів, що протікають через цю гілку. МКС дає змогу зменшити кількість рівнянь до числа N_мкс=N_г-N_вуз+1, де N_г - кількість гілок, N_вуз - кількість вузлів.

При аналізі МКС вважають, що у кожному незалежному контурі проходить свій контурний струм. Рівняння складають щодо контурних струмів, після чого визначають струми гілок як алгебраїчну суму контурних струмів, що протікають через цю гілку. МКС дає змогу зменшити кількість рівнянь до числа N_мкс=N_г-N_вуз-N_j, де N_г - кількість гілок, N_вуз - кількість вузлів, N_j - кількість незалежних джерел струму.