Теплий день розхлюпує блакить і ластівки купаються в промінні.

Над ними білка їсть горішки і стука , стука дятел-птах.

Душа мов плаче, душа моя рветься та сльози не ринуть потоком буйним.

Стояла непорушно тиша, урочиста й ніби свята а згори валив і валив лапатий сніг.