Червоні маки! Скільки сягало око, жевріли й жевріли вони на луках, ніким (не)сіяні, але радуючи всіх (О. Гончар).

Поїзд, (не)спиняючись, пробіг повз маленьке місто Копитки (В. Собко).

Б’є з джерел вода, (не)проста, як по інших криницях, а цілюща, життєдайна! (Є. Гуцало).

(Не)має мудріших, ніж народ, учителів (М.Рильський).