Ну, як-таки, щоб воля – та пропала? Се так колись і вітер пропаде!

Минай людські стежки, дитино, бо там не ходить воля – там жура тягар свій носить...

Ні! Я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, ще не вмирає!

Не зневажай душі своєї цвіту!