Формальність

– домінування регламентованих схем і процедур над внутрішнім осмисленням

змісту; ритуальність – зведення освітнього процесу до символічних дій,

церемоніалів та зовнішніх форм;  однорідність

– уніфікований підхід без урахування індивідуальних психологічних особливостей

військовослужбовців; фрагментарність – епізодичне подання матеріалу, яке не

утворює цілісної системи; інформативність – зосередженість на передаванні

фактологічних даних без формування переконань і ціннісних орієнтирів; зовнішня

лояльність – орієнтація на підтримку офіційних атрибутів державності та

формального авторитету командування; декларативність – фіксація на загальних

гаслах і міфологемах, які створюють ілюзію змістовності, але не забезпечують

внутрішнього мотиваційного ефекту.

Інформативність;

формальність; однорідність; переважання теоретичної абстрактності над

практичними аспектами; стандартизованість підходів без урахування

індивідуальних відмінностей військовослужбовців; фрагментарність та

епізодичність викладу матеріалу; а також орієнтація здебільшого на підтримку

загальної обізнаності, ніж на підготовку особового складу до захисту

національних інтересів.

Пріоритет

інформаційної передачі над особистісним осмисленням; домінування наочного

ритуалу замість критичного аналізу; формування уніфікованих схем мислення без

глибокої індивідуалізації; орієнтація на емоційно-символічне враження, а не на

практичну готовність; застосування епізодичних та локальних форм навчання без

загальної системності; акцент на формальному відтворенні заданого змісту,

замість розвитку внутрішньої мотивації та реальної здатності до виконання

завдань щодо захисту національних інтересів.

Свідомість;

наочність; ґрунтовність; емоційність; активність та самостійність; врахування

індивідуальних особливостей військовослужбовців; системність та послідовність

викладення навчального матеріалу; спрямованість змісту занять на підготовку

особового складу до виконання завдань щодо захисту національних інтересів.

Переважно

декларативні орієнтири, що забезпечують радше символічну єдність навчального

процесу, ніж реальне формування внутрішніх переконань. У такій інтерпретації

акцент робиться на урочистій наочності, стандартизованості та формальній

послідовності подання матеріалу, тоді як індивідуальні особливості

військовослужбовців, глибина їхнього особистісного осмислення та практична

спрямованість залишаються на периферії уваги. У результаті підготовка набуває

рис церемоніальної системності та емоційної видовищності, яка створює ілюзію

цілісності, але фактично відсуває на другий план завдання виховання моральної

стійкості та справжньої готовності до захисту національних інтересів.