Класичний підхід описує вплив вправ переважно з позицій рефлекторної теорії, а сучасний – з урахуванням системної взаємодії нервової, ендокринної та психоемоційної сфер організму

Класичний підхід акцентує переважно на нервово-м’язовій системі, тоді як сучасний розглядає багаторівневий вплив на нервову, імунну, ендокринну та інші системи організму

Класичний підхід пояснює ефект фізичних вправ через окремі фізіологічні реакції, а сучасний підхід враховує взаємодію нервової, серцево-судинної та ендокринної систем у формуванні адаптаційного результату

Класичний підхід спирається на аналіз локальних функцій органів і тканин, тоді як сучасний розглядає регуляцію через нейрогуморальні, метаболічні та імунологічні механізми