Союз

військовий він зламав, що склав Богдан із Олексієм (В. Сосюра).

Хоч як Адріян старався відводити погляд, його звідусюди

стрівали Гельцині очі (О. Забужко).

І не

зважав, що під зухвалим кроком розтоптані лишались пелюстки (Є. Маланюк).

Він радіє щомить, хоч не бачить знайомих облич

(І. Качурівський).

Мої товариші сидять за

широким столом, що з чорного дерева (М. Хвильовий).