Російське законодавство наділяло єврейських купців першої гільдії правом «внутрішнього експорту» – оптового вивезення товарів, вироблених у смузі осілості до внутрішніх губерній і торгівлі ними «в столицях і портах через прикажчиків із християн або місцевих купців і через посередництво купецьких контор або кореспонденцію з фабрикантами», таким чином, обмежуючись у виборі контрагентів і організації торгівлі (маркетингу).

Поясніть, в чому полягав економічний зміст такого права?