Річний пісок слідок ноги твоєї І досі ще — для мене! — не заніс... Тремтить ріка, і хилиться до неї На тому березі ріденький ліс...

Ви знаєте, як сплять старі гаї? Вони все бачать крізь тумани…

Для вас, історики майбутні, Наш біль — рядки холодних слів! О, золоті далекі будні Серед родючих вільних нив!

Ніч... а човен — як срібний птах!.. (Що слова, коли серце повне!) ...Не спіши, не лети по сяйних світах, Мій малий ненадійний човне!