Вони зійшлися: тьма і промінь, пісні і проза, лід і пломінь ховають більше схожих рис.

Благословенна будь, моя незаймана дівице Десно! Далека красо моя, щасливий я, що народився на твоєму березі!

Гомоніла Україна, довго гомоніла,

Довго, довго кров степами

Текла-червоніла.

Найшли, налетіли, зом’яли, спалили, побрали з собою в чужину весь тонкоголосий ясир.