Сумно

і смутно людині, коли висихає і сліпне уява, коли, обертаючись до найдорожчих

джерел дитинства та юнацтва, нічого не бачить вона дорогого, небуденного, ніщо

не гріє її, не будить радості ані людяного суму.

Вона була гонориста, і їй дуже хотілось аби, хоч

сліпі вважали її за багату.

Часом

Десна розливалась так пишно, що у воді потопали не тільки ліси й сінокоси, цілі

села тоді потопали, гукаючи собі порятунку.

Після

моркви висмоктував мед з тютюнових квітів і з квітів гарбузових, що росли попід

тином, пробував зелені калачики і білий, ще в молоці, мак, покуштував вишневого

клею з вишень, понадкушував на яблуні з десяток зелених кислих яблук і хотів

уже йти до хати.