усі обмеження нерівності основної задачі мають бути

записані так, щоб знаки нерівності у них були спрямовані в один і той самий

бік;

кожній невідомій х_і

вихідної задачі

відповідає обмеження двоїстої;

кількість невідомих двоїстої задачі дорівнює

кількості обмежень прямої задачі;

у всіх обмеженнях двоїстої задачі ставлять один і

той же знак нерівності, протилежний загальному знаку нерівності системи

обмежень вихідної задачі;

у всіх обмеженнях вільні елементи розміщені в

правій частині рівності (нерівності), а елементи з невідомим – у лівій;