Час

людини, як вовк, утікає, він біжить безупинно, кульгавий (Ю. Липа).

У першій

кімнаті розмовляло кілька молодиків, у другій стукотіла машинка (В.

Підмогильний).

І

розкладу я, повернувшись в дім, сушить полин, і деревій, і пижмо (І. Жиленко).

В

затінку чуда, в світлі надії так і живемо, веснам радієм (І. Жиленко).