Процес обґрунтування в межах дискурсивної етики Габермаса здійснюється в два етапи. Спочатку вводиться принцип „U” в якості аргументативного правила для практичних дискурсів, яке обґрунтовується в контексті прагматичних передумов аргументації взагалі. На другому етапі в перспективі загальних і необхідних умов аргументації виявляється загальна значущість принципу „U”, завдяки чому долається контекст окремої культури.

Чи правильно говорити, що зазначені загальні умови аргументації претендують на апріорний статус трансцендентальної дедукції в дусі критики розуму Канта, оскільки на сьогодні немає більш переконливої альтернативи?