І буду

знову втоптувати сніг, і буду знов у вікна заглядати (В. Симонеко).

Мушу

признатися, що люблю навіть місто, розмоклі обличчя людей, і навіть холод, і

голод, і невдачі (Ю. Тарнавський).

З їх

посвистом хижим єднаються в пісню і наші пожежі, і ревища, й дим (Т. Осьмачка).