Тільки

там, де є жива природа, слова й думки народжуються вічні.

Не то осінні води

шуміли, збігаючи в Дунай, не то вітер бився в заломах провалля

Страшні

слова, коли вони мовчать, коли вони зненацька причаїлись, коли не знаєш, з чого

їх почать, бо всі слова були уже чиїмись.

Прилинув

вітер і в тісній хатині він про весняну волю заспівав, а з ним прилинули пісні

пташині, і любий гай свій відгук з ним прислав.

Данило

усе б віддав, щоб тільки стати таким косарем, вести свій широкий покіс собі на

втіху, людям на добро.