Пацієнт швидко досягає симптоматичного покращення за 3–4 сесії за рахунок високої дисципліни, але при першій же життєвій невдачі негайно обриває терапевтичний контракт; до близьких він ставиться з гіперопікою, беручи на себе 100% їхніх проблем.

Пацієнт орієнтований на ідеальний результат, знецінює себе, терапевта і процес терапії, не помічає «маленьких змін», має труднощі з технікою «маленьких кроків» при поведінковій активації (бо хоче «все і відразу»), веде витончену зневажливу самокритику, а також може обтяжувати депресію партнера (критикувати, знецінювати зусилля, підживлювати самозвинувачення).

Пацієнт відмовляється від когнітивної реструктуризації на користь нескінченного аналізу дитячих травм з вимогливими батьками; а в родині він постійно шукає запевнень і емоційної опіки, уникаючи будь-якої відповідальності.

Пацієнт демонструє ідеальну прихильність до терапії (100% виконання домашніх завдань), але робить це лише заради схвалення терапевта; у стосунках із близькими він займає інфантильну позицію і передає їм увесь контроль за побутові рішення.