Стиль у європейській архітектурі (і мистецтві загалом) кінця 18 — початку 19 ст. Для якого характерне наслідування мистецьких традицій Стародавнього Риму, прагнення до строгої величі та помпезності, холодної елегантності

Стиль в архітектурі, кін. XVI — друга пол. XVIII ст., що вирізняється просторовим розмахом, плавністю й складним поєднанням криволінійних форм, багату на скульптурний декор

Стиль в архітектурі ХІХ ст., який був уособленням німецької міщанської культури. Йому властива безпека, інтимність, комфорт і помірність

Провідний напрямок модерністської архітектурної думки періоду 1930-1960-х рр. архітектура індустріального суспільства, яка не приховувала свого утилітарного призначення і здатності економити на «архітектурних надмірностях»

Синтез модерну і неокласицизму