Любимівці

свято вірили, що їхнє село загніздилося навколо Чумацького Шляху (Л. Голота).

Я не вріс в свою епоху, бо протягом

майже двадцяти років був ізольований від життя (М. Драй-Хмара).

Ще

оглянувся раз біля ріки, щоб уостаннє глянути на місто (Б. Олександрів).

Сам

я бачив, від чого тінь вмерла (Г. Мазуренко).

І буду я радіти знов, що поміж зернами чужими ти

знайдеш і моє зерно (М. Ситник).