Проголосивши себе «продовжувачем» імперської Росії та СРСР, теперішня

влада в РФ опинилася перед необхідністю запозичити стару чи вигадати якусь нову

концепцію або ідею, навколо якої б «згуртувалося» населення країни. Публічно

взяти за основу царську імперськість не дозволяла претензія Москви належати до

групи цивілізованих країн. Повторювати дурість часів СРСР про побудову

комунізму означало б вийти за межі здорового глузду […] але, оскільки російське

суспільство живе в історично незмінній парадигмі, кремлівській владі не

залишалося нічого, крім як запропонувати чергові «скрєпи»  […] інші за назвою, але ті ж самі за змістом.