Не поет – бо це ж до болю мало,

Не трибун – бо це лиш рупор мас,

І вже менш за все – «Кобзар Тарас» -

Він, ким зайнялось і запалало.

Скорше – бунт буйних майбутніх рас,

Полум’я, на котрім тьма розтала,

Вибух крови, що зарокотала

Карою за довгу ніч образ

[…]

А ось поруч – усміх, ласка, мати

І садок вишневий коло хати.