Спільнота

людей, що виникає стихійно внаслідок політичних і економічних змін. На відміну

від традиційного уявлення, етнос не обов’язково має власну територію чи

історичну батьківщину: достатньо лише тимчасового проживання групи на певному

просторі. Мова також не є визначальною ознакою етносу, адже історичні приклади

доводять, що більшість народів формувалася на основі запозичених або нав’язаних

мов.

Людська

спільнота, що сформувалася історично й відрізняється від інших народів такими

головними спільними ознаками: батьківщиною – землею батьків, територією з усіма

природними ресурсами, що освоєна багатьма поколіннями; мовою; національною

культурою; темпераментом та внутрішнім світом; національною ідентичністю

(самосвідомістю). Остання ознака є об’єднуючою для всіх інших.

Соціальна

група, яка формується насамперед у межах певної політичної системи. Його поява

пов’язана не з тривалим історичним розвитком, а з консолідацією населення під

владою єдиного державного чи адміністративного центру. Тому етнос не

обов’язково має мати власну батьківщину чи свою територію, він може виникати й

існувати на будь-якому просторі, залежно від історичних умов. Мова також не є

ключовою ознакою етносу, адже більшість народів світу успішно формувалися в

умовах багатомовності й часто відмовлялися від своєї первісної мовної основи.

Випадкова група

людей, яка об’єднується на короткий час для спільних господарських або

військових цілей. Етноси не мають постійної території й можуть вільно змінювати

свою батьківщину кожні кілька поколінь. Основними ознаками етносу є: однаковий

рівень багатства серед його членів; спільний одяг і кулінарні вподобання; схожі

риси обличчя та колір волосся; здатність швидко засвоювати чужу мову і

відмовлятися від власної; відсутність потреби в єдиній ідентичності, адже кожен

народ може легко перетворитися на інший.