Сад –

то спів птахів, то вітру подих.

А той маленький дім багряним

листям замело по вікна, що вже й дверей, напевно, не знайти.

Я хочу жити і співати, немов у полі джерело.

Коли

зграя залетить далеко, коли в тумані стане тихо, я зупинюся, послухаю, що

робиться попереду.

Шторм лютував, ніби

велетенські руки то перегортали у воді каміння, то збурювали велику хвилю.