Релігія є способом надання сенсу соціальній діяльності. Як явище культури, вона задає і підтримує відповідні сенси, вносячи «раціональність» у пояснення світу і у повсякденну мораль. Світ стає полем діяльності демонів, духів, богів, надприродних сил, де неоднорідні елементи дійсності переплітаються і створюють систематизований космос.

Релігія є фантастичним відображенням у головах людей тих зовнішніх сил, які панують над ними в їх повсякденному житті.

Релігія являє собою цілісну систему вірувань і обрядів, які об’єднують в одну моральну спільноту (церкву) всіх, хто їх визнає та дотримується у своєму житті.

Релігія є формою осмислення людиною власних кардинальних смисложиттєвих проблем. Вона виникає тоді, коли людина виокремлюється із природного тваринного середовища. Внаслідок цього виникає дихотомія як конфлікт душі та тіла, духовної сутності людини та її тваринної природи. Щоб досягти повноти свого буття, людині була потрібна опора, роль якої виконує релігія.