Одним із ключових індикаторів сталого розвитку є якість середовища існування.

Біоіндикація не має значення для оцінки якості довкілля.

Біологічна оцінка є пріоритетною, оскільки стан живих організмів і людини є кінцевою метою природоохоронних заходів.

Фізико-хімічний контроль повністю усуває потребу в біологічній оцінці.

Біоіндикація допомагає оцінювати наслідки антропогенних змін середовища, які не завжди адекватно відображаються лише фізико-хімічними методами.

Біоіндикація придатна лише для історичних реконструкцій, але не для сучасного моніторингу.