Згідно позиції Френсіса Фукуями, знову і знову групи починають вважати, що їхня ідентичність – національна, релігійна, етнічна, сексуальна, гендерна чи інша – не отримує належного визнання. Політика ідентичності більше не є другорядним явищем, яке проявляється тільки у вузьких межах університетських кампусів або створює тло для маловажливих сутичок у "культурних війнах", що їх промують медіа. Замість цього політика ідентичності стала основною концепцією, яка пояснює багато чого з того, що відбувається в глобальних справах.

Це ставить перед сучасними ліберальними демократіями важливий виклик. Глобалізація призвела до швидких економічних та соціальних змін і зробила ці суспільства значно різноманітнішими, створивши вимоги визнання з боку груп, які колись були незауважуваними основним суспільством. Ці вимоги викликали негативну реакцію серед інших груп, які відчувають втрату статусу і своє усунення. Демократичні суспільства розпадаються на сегменти, засновані на все вужчих ідентичностях, загрожуючи можливості обговорення і колективним діям суспільства в цілому. Це шлях, що веде лиш до занепаду держави і, врешті, до краху. Якщо такі ліберальні демократії не можуть виробити свій шлях повернення до більш універсального розуміння людської гідності, вони прирікають себе – і світ – на тривалий конфлікт.