Кодекс законів про працю України (скор. КЗпП) — кодекс, який регулює в Україні трудові правовідносини. 

Регулювання таких правовідносин фокусується на процесові оплатного виконання роботи, тобто КЗпП регулює час роботи, і відпочинку, заохочення та стягнення з працівників, гарантії для останніх із боку роботодавця тощо.

Кодекс законів про працю України було прийнято ще в радянський період і після проголошення незалежності України він не приймався в новій редакції, було лише додано та оновлено частину статей Кодексу, внаслідок чого він у цілому вважається застарілим нормативно-правовим актом.

Право громадян України на працю — це право громадян України, що забезпечується державою, на одержання роботи з оплатою праці не нижче ніж встановлений державою мінімальний розмір, на вільний вибір професії, роду занять і роботи.

Право на працю в Україні гарантоване статтею 43 Конституції України і КЗпП розвиває положення даної норми Основного закону.