Російське законодавство наділяло єврейських купців першої гільдії  правом «внутрішнього імпорту» – оптового ввезення товарів із внутрішніх губерній до межі осілості і торгівлі ними: «із столиць і портів, за до допомогою тамтешніх купецьких контор або через кореспонденцію з фабрикантами» [Свод Зконов о состояниях,  739], обмежуючись, таким чином в праві вибору контрагентів.