І ввижається нам перелаз, як минаємо сходи камінні

Діди, відклавши вбік ціпки та клунки, дрімають на яркому моріжку

Це – тінь, а тінь ніхто не

вміє стерти

Тоді мати голубить мені голову, а я дивлюся в присмеркову далечінь