В очі полізло різне зілля: копитник і ракова шийка, материнка і

чорнобиль, горицвіт і звіробій, деревій і ромен, медунка і чемериця,

буркун і подорожник, кульбаба і молочай — все це росло на землі, по

болотах і на воді (М. Стельмах).

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю: і дитинство, й розлука, й твоя материнська любов (А. Малишко).

Усе в чеканні: спілі краплі рос, земля і місяць, вишні і тополі, і тиша в тиші, і тумани в полі (Б.Олійник).

На вершечку стрілецької гори, на горах і долинах: скрізь уже запанувала тиша.

На річці, в лісі, на полі, — всюди німо, тихо (І. Нечуй-Левицький).