Чи то так у жалю, в голосінні / проминуть молодії літа?

Гетьте, думи, ви, хмари осінні! /

Тож тепера весна золота!

О, сліз таких вже вилито чимало, —/ Країна ціла може в них втопитись...

Я на вбогім сумнім перелозі /

Буду сіять барвисті квітки /

Буду сіять квітки на морозі, /

Буду лить на них сльози гіркі.