Діамант дорогий на дорозі лежав,-

Тим великим шляхом люд усякий минав,

І ніхто не пізнав діаманта того.

Йшли багато людей і топтали його.

Місяць яснесенький,

Промінь тихесенький

Кинув на нас.

Спи, мій малесенький,

Пізній бо час.

Ви усміхнулись яснозоряно

Холодним полиском очей,—

І я схилився упокорено,

Діткнутий лезом двох мечей.

Тепер в маю, тепер весною,

Коли цвіте весь божий світ,

Зацвів небесною красою

Очей твоїх небесний цвіт.