Село зникло десь позаду, вдалині, у вечірнім тумані.

А там над озерцем простеньке небо з ситцю неговіркий спориш, полин та осока.

І що довше дивився, то більше здавалось, що хоч і виїхав звідси давно, та все-таки коренем своєї душі назавжди зостався отут, у рідному селі.

Звідси, зі схилу гори, маленьке містечко внизу ледь видно.