Застосування сили в міжнародних відносинах, як правило, не є спонтанним, а випливає з наявних суперечностей між сторонами. Водночас рішення про перехід до силових дій зазвичай ухвалюється заздалегідь, а конкретний інцидент або обставина, що згодом використовується як формальний привід, лише надає зовнішню легітимацію цьому рішенню. На етапі загострення відносин майже будь-який епізод взаємодії може бути поданий як підстава для силового втручання. Яке поняття у практиці міжнародних відносин найчастіше використовується стороною конфлікту для виправдання переходу до силового розв’язання суперечності, навіть якщо таке рішення було прийняте заздалегідь?