Рішення КСУ від 30.05.2012 р. №12-рп (справа про

законодавчу ініціативу), в якому КСУ вказав, що закони про ратифікацію та

денонсацію міжнародних договорів України повинні прийматися в загальному

порядку, встановленому для прийняття законів України.

Рішення від 01.06.2016

р. №2-рп (справа про судовий контроль за госпіталізацією недієздатних осіб до

психіатричного закладу), в якому Конституційний Суд України вказав, що ст. 29

Конституції України кореспондується зі ст. 5 Конвенції про захист прав людини і

основоположних свобод, яка, разом із практикою її тлумачення та застосування

Європейським судом з прав людини, має враховуватись Конституційним Судом

України при розгляді справи.

Рішення від 12.07.2000 р. №9-рп (справа про

ратифікацію Хартії про мови, 1992 р.), в якій Конституційний Суд України

вказав, що Верховна Рада України, надаючи згоду на обов'язковість міжнародних

договорів шляхом прийняття відповідних законів України, повинна діяти згідно зі

ст. 94 Конституції України, яка визначає порядок підписання і офіційного

оприлюднення законів України.

Висновок від 11.07.2001р. №3-в (справа про

Римський статут), у якому Конституційний Суд України вказав, що міжнародні

договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, стають

частиною національного законодавства. Саме в такий спосіб здійснюється народний

суверенітет щодо юрисдикції міжнародних судових органів на території України

(за умови, що їх статути не суперечать Конституції України).