«В неволі виріс меж чужими,

І, не оплаканий своїми,

В неволі, плачучи, умру,

І все з собою заберу,

Малого сліду не покину

На нашій славній Україні,

На нашій — не своїй землі.»

«Там, за тополями,

за огорожами,

де місто тікає на ніч в степи —

все запорошене,

все насторожене,

вся Україна заслухалась —

і не спить…» 

«Облітають квіти, обриває вітер

пелюстки печальні й розкида кругом.

Скрізь якась покора в тишині розлита,

і берізка гола мерзне за вікном.»

«…розповідаймо казки своїм онукам,

щоб не вмерло слово “Змій” —

наповнюймо

цей холодний всесвіт

теплими словами нашої мови,

які народжуються разом із диханням.»